Průvodce po Ústeckém kraji pro malé cestovatele
Путівник по регіону Усті для маленьких мандрівників
Startujeme
Komín. Vysoký komín. Hodně vysoký tovární komín. 120 metrů, to už je tak na půl cesty do oblak. Tam bydlím. Na komíně jsem se i narodil. Mám odsud dokonalý výhled a hlavně, nikdo mě tu neruší. Sem za mnou do té výšky se vydrápe jen blázen, anebo ornitolog. Ty nevíš, kdo je ornitolog? To je… napůl blázen. Alespoň ten můj, který mě sem pravidelně leze vědecky pozorovat – měřit, vážit, fotit, kroužkovat. A také mi k posteli nainstaloval kameru, aby se na mě mohli dívat všichni na internetu a nemuseli kvůli tomu šplhat do oblak. Mezi lidmi jsem si získal spoustu fanoušků. Klidně se na mě mrkni i ty (https://sokolinakominech.cz/budky/tonaso). Jestli zrovna nelítám někde v povětří a zastihneš mě doma (od února do června jsem k zastižení takřka denně), tak už víš, s kým máš tu čest. Jsem pták, nejrychlejší pták na světě, jsem sokol stěhovavý (Falco peregrinus).
Jsem tvůj soused, ať už pocházíš odkudkoli. My sokolové žijeme po celém světě. Ale já osobně teď bydlím s tebou v České republice, v Ústeckém kraji, přímo v krajském městě Ústí nad Labem. Tady stojí spousta komínů, ční ze starých, většinou už nefunkčních továren. Ani z toho mého se už léta nekouří. Mám kamarády, co by na komíně nikdy nebydleli. Staví si hnízda na skalách, jako za starých časů. I skal, kopců a vrchů se tu tyčí spousty, řekl bych, že ještě víc než komínů. Přinejmenším stejně tolik. Ale na ty pořád lezou turisti a ruší nás při hnízdění. Ty nevíš, kdo je turista? To je… také napůl blázen. Člověk, který pořád někde lítá, i když nemá křídla. Nevydrží sedět doma na zadku a chce poznávat krásy přírody a památky. Těch přírodních krás a památek tu máme také spoustu. Ale já stejně dávám přednost komínům.
Když sedím na vejcích, tak se rád rozhlížím z toho svého ústeckého komína. Je to lepší zábava než televize nebo internet. Koukám na jednu hradní zříceninu (Blansko), dva zámky (starý a nový zámek Velké Březno), dva historické kostely (Mojžíř a Valtířov), jednu šlechtickou hrobku (hrabě Chotek, Valtířov), jednu přírodní památku (Divoká rokle) a nádherný úsek údolí největší české řeky Labe s vyhlídkou na strmé skále vysoko nad hladinou (Kozí vrch). Všechno na pár mávnutí křídel od mého hnízda. Tam už jsem si všude zalétl a zaznamenal do téhle knížky svoje zážitky. Přečti si je! Nechtěl bys to prožít také? Můžu ti ukázat víc, vlastně všechno to nejzajímavější z celého Ústeckého kraje. Mám dokonalý zrak, že mě člověk ani s dalekohledem nepřekoná. A to, že lítám rychle, jsem říkal už na začátku. Jsem jako formule 1, zvládám až 389 kilometrů v hodině. Všechno jsem viděl, všude jsem si zaletěl. Můžu i z tebe udělat turistu – a možná tak trochu ornitologa a vlastně i napůl blázna…
Стартуємо
Димохід. Високий димохід. Дуже високий фабричний димохід. 120 метрів, це вже майже на півдороги до хмар. Я там живу. Там, на димоході, я і народився. Маю звідси ідеальний вигляд, а головне – ніхто мене тут не тривожить. Сюди за мною на таку висоту видряпається лише божевільний, або орнітолог. Ти не знаєш хто такий орнітолог? Це... дивак. Принаймні мій, який сюди регулярно вилазить, щоб за мною спостерігати з наукової точки зору: міряти, важити, фотографувати, кільцювати. А також мені біля ліжка встановив камеру, щоб на мене могли дивитись всі в інтернеті, та не потрібно було б заради цього підійматись до хмар. Серед людей я собі знайшов багато фанатів. Можеш на мене глянути і ти (https://sokolinakominech.cz/budky/tonaso). Якщо я тим часом не літаю десь в повітрі, і ти застанеш мене вдома (від лютого до червня можна мене побачити майже щодня), тепер знаєш з ким маєш честь. Я птах, найшвидший птах на світі, я сапсан (Falco peregrinus).
Я твій сусід, незалежно від того, звідки ти родом. Ми, соколи, живемо по всьому світі. Але особисто я зараз живу з тобою в Чеській Республіці, в Устецькому краї, прямо в обласному місті Усті-над-Лабем. Тут є багато димоходів, які виходять зі старих, переважно непрацюючих, фабрик. Навіть з того, мого, вже роками не димить. Я маю друзів, які б ніколи не жили на димоході. Будують собі гнізда на скелях, як за старих часів. Пагорбів та скель тут височіє багато, сказав би, що ще навіть більше ніж димоходів. Принаймні стільки ж. Але на ті пагорби постійно вилазять туристи, і заважають нам під час гніздування. Ти не знаєш, хто такий турист? Це... також дивак. Це людина, яка постійно десь літає, і попри те, що не має крил. Не сидиться їй вдома, хоче пізнавати красу природи, і пам'ятки. А природних краєвидів і пам'яток тут маємо також вдосталь. А я все одно надаю перевагу димоходам.
Коли я висиджую яйця, то з задоволенням розглядаюсь довкола зі свого устецького димоходу. Це краща розвага ніж телевізор чи інтернет. Дивлюсь на одну руїну замку (Бланско), два палаци (старий і новий палац Велике Бржезно), два історичних костели (Мойжирж і Валтиржов), одну аристократичну гробницю (граф Хотек, Валтиржов), одну природну пам'ятку (Дикий яр) і красиву частину долини найбільшої чеської річки Ельби з оглядовим майданчиком, що височіє на крутій скелі високо над поверхнею (Козячий верх). Все на декілька змахів крилами від мого гнізда. Там всюди я вже був, і записав до цієї книжечки свої враження. Прочитай їх! Не хотів би ти зажити теж саме?
Можу тобі показати більше, власне, все найцікавіше з усього Устецького краю. Маю настільки хороший зір, що навіть людина з біноклем мене не перевершить. А про те, що літаю швидко, я вже говорив на початку. Я, як Формула 1, розганяюся до 389 кілометрів за годину. Я все бачив, всюди я побував. Можу і з тебе зробити туриста, а можливо і трохи орнітолога, а власне, і дивака...